наблюдение-797

сонце зійде... дочекаюсь
променів лагідний дотик.
містом вночі потикаюсь —
не впізнаю його... хто ти?

сміху не чути... дерева
в небо знялися, а люди...
десь зачаїлись... не треба
попіл гортать. мої любі.


Рецензии