Хитрий ліс, неначе вогонь - рудий,
Змарнілий, страшенно худий.
Із зелених очей його ллється отрута -
Його правда гірка, що ніколи не буде забута.
Хижий ліс, майже дика істота - лис
Милий зовні - гуляй і милуйся скрізь.
Та зневаги й наруги не пробачає звір -
Хто до з війною до нього, того не спіткає мир.
М'яка лапа місить радіаційний пил.
Прохолодою тягне від мертвих тіл,
Що не встигли сказати життю "прощавай".
Звір голодний. Звір полює. Звір збирає врожай.
Ліс на захисті тих, хто його зростив,
Проникає у кров його гнів,
Осідає в легенях і плоть роз'їда
Його помста вогняно-руда.
І згоріли живцем у рудому вогні
Нелюдськії істоти дурні,
Що хотіли зробити надійні тили -
Та натомість могили знайшли...
Рудий лис
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122042207332
Свидетельство о публикации №122042207332
Рецензии