Ця весна

Ця весна прибралася у барви осінні,
У відтінки розплати, вогню й боротьби,
А у небі пекельно-яскраве проміння
Сіє лють у душі замість суму й журби.

Скрізь позначені смертю розбиті дороги,
Ще гаряча, повзе між машинами кров.
І співає гроза свою пісню тривоги,
Чи то вибухи містом проходяться знов?

За ударом удар. Під підлогою хвилі
Видирають схвильоване серце з грудей.
Ця весна стала викликом внутрішній силі,
І зірвала додолу всі маски з людей.

Хтось приспав свою совість чужою землею,
Тягнучи балалайки похмільну струну,
Хтось навіки закрив свої очі - душею
Він полинув до вирію вічного сну.

Там росправить душа свої янголькі крила
І закриє людей від ворожих вогнів,
А природи нестримна караюча сила
На чужинців обрушить свій первісний гнів.

Душі дивляться вниз, душі благословляють
І тримають над містом невидимий стрій,
А тіла без душі тільки нищать, ламають,
Сіють безлад і бруд на землі не своїй.

Поламали гілки, та незламне коріння,
Що живе попри все у багряній імлі.
Ця весна прибралася у барви осінні
І вмиває дощами кров неньки-землі.