Молитва

Терпіння, Боже!.. Дай ще мить терпіння…
Мі душу рве невигадана лють
і жага закидати світ камінням
за нашим людом вистелений путь…

В моїх долонях кришиться сталюка
сокири, що колись успадкував
від діда. Той рубав москальську суку,
бо волю і свободу обирав

як ціль буття нормальної людини
і вищу цінність кожного з живих,
закоханих у Неньку-Україну!..
Війна! Війна… Мільйон мільйонів лих,

що нині гучно грюкають у двері
домівок наших. Боже, я молю,
якщо Ти є у вічній стратосфері, -
врятуй все те, що я тепер люблю!..

Не будь таким жорстоким до дитини,
яка в підвалах їстоньки чека,
бо луками моєї України
кацап гуляє!.. Цвинтарі в вінках

стають звичайним київським пейзажем,
а Маріуполь вибомбили в пил!..
Невже ніхто про це Тобі не каже?!
Невже отой москальський гамадрил

отак і буде гупати по людях,
які так вірять, Господи, тобі?!..
Тоді для кого серце б’ється в грудях?
Чи не для тебе?.. Знаєш, далебі,

ми всі підемо зрештою на небо
на Твій пречесний суд земних гріхів,
та нині, Боже, нам щось інше треба,
щоб землю цю позбавити страхів

за душу днесь і мрію у майбутнім,
де не бомблять фугасами дітей…
Спали кубло отих кацапських трутнів,
яких лен чорт приймає за гостей!

І дай нам, Отче, щастя вже довіку,
щоб цей, Тобою вигаданий, світ
мав милосердя й радощів без ліку,
бо Ти - живий, а руцька сволоч - ніт…