Ах, Алиса

Маленька дівчина сидить долі та гортає книгу. Велику книгу з кольоровими малюнками. Ось у африканській савані пасуться жирафи. Ось імператорські пінгвіни поважно чапають серед антартичних торосів. А це - панда. Вона живе у Китаї. Дівчинка ще не вміє читати. Тому вона тільки роздивляється ці малюнки. А ще вона мріє. Як ви вважаєте, про що вона мріє? Може про те, як чудово було б покататися на тих жирафах? Чи погратися із пандою? Хоча, найімовірніше вона мріє про блакитне небо та жовто-гаряче сонце, які вона не бачила майже два місяці. Бо вона находиться в підвалинах заводу "Азовсталь", що у Мариуполі.

Батьки назвали її Алісою, на честь тієї чудової дівчини, яка товаришувала із Білим Кроликом з Країни Див, котрий і провів її кролячею норою у ту Країну. Але в нашої Аліси немає такої чарівної лазівки, яка допомогла б їй вибратися на відкрите повітря, де можна радіти небу та сонцю. Більше того свинособачі рашисти хочуть скинути на неї та інших захисників Маріуполя багатотонні бомби.

Люди, що ви робите! Ні, я зараз звертаюся не до кацапської сволоти. Ці зазомбовані дикуни розуміють тільки себе та слухають тільки свого схибленого царя. Тому даремно з ними розмовляти. Я звертаюся до цивілізованного людства. Люди, не будьте байдужими! Допоможіть захисникам Маріуполя! Закрийте нарешті небо!