Просте питання
і вічний крик етнічної жадоби.
Звичайний приклад прикрої хвороби
безглуздого у сутності хвоста
диявола, що нині став мікробом…
За нею пил нездоланних шляхів
і заздрощі до успіхів сусідів.
Нарід, що вічно в рабстві тіла нидів,
бо геть не знав свободи духу слів,
й від того до пупуцькіна досидів…
Вона кричить про мир як боротьбу
за підлістю набуті ідеали…
Мільйонні площі? Мало, світе!.. Мало
тих площ бісоподібному рабу,
якому крок лишився до фіналу…
І вже весна… і луки розквіта…
і зорі сяють з неба нам, як стрази…
і сім троянд покладені у вазу…
… бо що таке росія?! Пустота
і вічний крик про західні образи…
Свидетельство о публикации №122041802086