Золоте українське поле
Завмерло; під стіною хмар
Все чекає своєї долі,
Забуваючи світ примар.
Як пол‘ється з небес похмурих
Мерзлим градом вночі біда,
То й надія під лід занурить,
Та затопить її вода.
Шаленіє нічна негода,
Буревій розкидав траву,
Ось така в цій порі погода,
Ось в такi я часи живу.
Все закінчиться вмить грозою,
Пролунає розкатом гром,
Та дощі потечуть сльозою,
За відкритим моїм вікном.
Не журіться, колосся віри,
Зазвичай, після той пори
Виростають нива без міри,
Та уходять собі вітри.
Запікається хліб у хатах,
Бо родить колосся; земля.
На рівнинах, морях, Карпатах
Золотить небеса зоря.
Золоте украинське поле
© Copyright: Деми Новак, 2022
Свидетельство о публикации №122041208381
Свидетельство о публикации №122041208381
Рецензии