В голові нескінченність думок.
На столі — недописаний лист.
За роки цей папір вже пожовк.
Певно, сумніви тільки — твій хист.
Хто відвертих думок адресат?
Той, хто буде тобою, чи був?
Перелічені тисячі втрат,
Та чому ж перемоги забув?
Обіцяв зберігати вогонь,
Що завзято палав ув очах.
Та тепер сивина біля скронь:
Жодних хиб собі не пробачав.
Кожен крок під прицілом ганьби.
Страх поразок щомиті гнітить.
Так жорстоко себе засудив.
Може ось чому серце болить?
Що ж ти в цьому листі написав?
Чи то вирок, чи то каяття?
Якщо справді злочинцем ти став,
Твоя жертва — твої ж почуття.
Поза межами змоги щодня
Йдеш своїм неповторним шляхом.
Самовідданий бій за життя
Нащо ти називаєш гріхом?
Зупинись! Сірники ти візьми,
Вщент спали власний біль у листі.
Ми народжені були людьми,
Гідність вміючи треба нести!
Нескiнчений лист
© Copyright: Елизавета Яшарова, 2022
Свидетельство о публикации №122041205720
Свидетельство о публикации №122041205720
Рецензии
Сильно! Потужно! Вир думок і почуттів викликав цей вірш!
Дякую, Лізо, за твоє Слово!
Виктория Барановская 13.04.2022 21:30 • Заявить о нарушении
Дякую, Лізо, за твоє Слово!
Виктория Барановская 13.04.2022 21:30 • Заявить о нарушении