Сурмить сурмач, прийшла біда, адже сумні часи настали,
чекістські нелюди нагани наводять прямо на людей.
Аж до небес той чутно біль і рветься серце, хоч із сталі,
коли мерзотні галагани вбивать кулями дітей.
Ти чуєш, кат, ти бачиш, кат - тут в кожнім камні б'ється серце,
як осокір один зарубиш - перед тобою встане гай.
Прийдуть часи, не будь-коли, і ця навала захлинеться,
і до останнього залишіть навіки наш родимий край.
Прийдуть часи, не навмання, коли імла і дим розтануть,
і ясні зорі засіяють і опритомніться пітьма.
Настане час, війна піде, і колоски зазеленіють,
і рани чорнозем загоїть, і знов родитиме земля.
Прийдуть часи, не будь-коли, і ця навала захлинеться,
і до останнього залишіть навіки наш родимий край.
Придуть часи, не навмання, коли імла і дим розтануть,
і журавлі свою осанну про всіх героїв вознесуть
Придуть часи не навмання
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122041104019
Свидетельство о публикации №122041104019
Рецензии