Так хочеться миру… Квітневих мелодій,
що крають повітря над Ненькою… Слів
про вічне кохання, тотожнє свободі…
Ночей, що течуть із усміхнених днів…
Так хочеться знову торкатися неба,
тебе обійнявши… Блаженства душі
від того, що більше стріляти не треба…
Стежок на Афоні і тихих віршів…
Так хочеться вічністю міряти кроки
до сцени, де гра Гавриїла сурма…
Так хочеться знову вдихнути неспокій
лише за минуле, якого нема…
Так хочеться знати, що ти недалеко
від мого тремтіння… Що бачений днесь
у синьому небі Вкраїни лелека -
це світ, що за мене помолиться десь…
Так хочеться тілом відчути дорогу
у звичні для квітня і серця місця…
Та треба спочатку знайти перемогу
й, відтак, - боронити любов до кінця…
Мрiя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122041004843
Свидетельство о публикации №122041004843
Рецензии