Ракета ворожа

Я тобі вже не позвоню…смс тобі вже не прийде
Ти давно вже під завалами вдома…
Тебе убила фашистська ракета
Так швидко твоє життя обірвалось…
Не встигла навіть пожити…
Я завжди буду класти біля будинку твої улюблені квіти…
Як шкода…як шкода…мати…
Ти ще не вспіла пожити…
Ти завжди піклувалась про мене…
Водила в садочок…навчала життя…
І батько також пішов воювати проти окупанта…
І там він зустрів…останній день свого життя
Що далі робити - дай мені з того світу знак…
Я відбудую нашу будівлю…я тебе буду завжди пам’ятати…
Як шкода,що тебе зустріла ракета удома…
А ти ще навіть не встигла - побачити внука а може і двох
Я завжди буду класти квіти удома…в якому знайшла тебе ракета ворожа…
Невже в росіян - немає батьків?
Невже в росіян холодні сердця?
Я правди не знаю…наші воїни погибли…
Дай знак мені мати «де правда насправді?»
Ворог холодний,а ти назавжди залишилась удома…
Я не забуду свої маленькі перші кроки…як ви з батьком тримали за руки мене - неначе опору
Ракета ворожа…убила тебе…
Невже росіяни - дійсно вийшли із аду?
Несуть вони смерть…і їх автомати…
Ґвалтують дівчат…руйнують будинки…
Обривають життя…неначе їх це вчили з дитинства
Дайте мені знак любі батьки…де правду шукати
Я вб’ю росіян…я буду добрий…
Я їх поховаю також під завалом
Я відімщу за вас любі батьки…я життя росіян їхніх батьків - також позбавлю…
Я вас пам’ятатиму завжди…буду завжди приносити твої улюблені квіти…та батька щасливі патрони