Нестерпний біль стискає серце,
Бо влада робить геноцид…
На Україні віє смертю,
З кісток і крові краєвид.
Навіщо сотні «Джавелінів»?
Чекає грошовий відкат…
І плаче гірко небо синє:
Від смерті не піти назад.
Тут чути стрекіт автоматів,
І ми втрачаємо людей…
Це може бути батько, матір,
І кілька серед них дітей.
А в Краматорську над вокзалом
Рвались ракети «Точки-У»…
Стовпи зі сходу там стояли,
Як правди меч і відсіч злу.
Дивіться люди правді в вічі,
Грошима не спасти душі!
Брехня завжди її калічить,
І нищить совісті ключі.
Живемо раз, тож миру треба,
Де пісня лине над Дніпром…
Шепочуть стиха поруч верби,
І тільки риба б’є хвостом.
Любов життю дарує сили,
Достатньо жертв на вівтарі!
Даруйте іншим людям крила,
Щоб вічно грали кобзарі!
Київ
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2022
Свидетельство о публикации №122040805085
Свидетельство о публикации №122040805085
Рецензии