Минає день, минає ніч
І знову наступає ранок.
ЗалИшу думи вздовж узбіч -
З собою брати їх не стану.
Багато цих тривожних дум:
Про все життя, війну і долю
І серце жорстко крає сум,
Холодним вітром віє з поля,
Що чорний дим несе і жах,
І стогін, і людськи прокляття.
НенАвисть наче зносить дах
За те, що наробили "браття".
Ми переможемо в борні -
Так буде справді, неодмінно!
Та як же боляче мені
За твої сльози, Україно!...
Проходит день, проходит ночь...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2022
Свидетельство о публикации №122040406913
Свидетельство о публикации №122040406913
Рецензии