Никола Вапцаров Крестьянская хроника Селска хроник

„СЕЛСКА ХРОНИКА” („КРЕСТЬЯНСКАЯ ХРОНИКА”)
Никола Йонков Вапцаров (1909-1942 г.)
                Болгарские поэты
                Переводы: частичный, Любовь Цай
               

Никола Вапцаров
СЕЛСКА ХРОНИКА

По радиото някой
шумно спори.
С кого?
Не знам.
А може би с народа.
Говори си и нека си говори,
нали затуй му плащат хората.

„Държава има,
има власт, която
неспирно бди
за ваште интереси.
Хвърлете лозунга!
Плаката на земята!
Народът е доволен,
сит
и весел.“

Във кафенето
някой се изсекна
и дълго три
със здравите опинци,
игледа се и каза уж полека:
– Комай ни лъжат
тия синковци.
А и в писанието
писано е божем:

„Глас народен – глас божи.“
– Комай си прав –
обади се от ъгъла
един младеж
със глас от глад изстинал, –
нали така ви лъгаха
и през
петнайсета година?

И ако нас ни карат
да умираме,
а ако нас ни тикат
към куршумите,
то сигурно и лудият
разбира,
че ние трябва
да си кажем думата.

Та казвам аз,
понеже няма
олио
и хлябът е
от мъката по-чер,
един е лозунгът:
Терора долу!
Съюз със СССР!


Никола Вапцаров
СЕЛЬСКАЯ ХРОНИКА (частичный перевод)

Я говорю,
уже нет
масла
и хлеб
от муки черный,
один есть лозунг:
Долой террор!
Союз с СССР!


КРЕСТЬЯНСКАЯ ХРОНИКА (частичный перевод)

И говорю я,
так, как нет
подсолнечного масла
и хлеб
чернее наших мук,
один есть лозунг:
Долой террор!
Союз с СССР!


Никола Вапцаров
СІЛЬСЬКА ХРОНІКА (перевод с болгарского языка на украинский язык: Любовь Цай)

На радіо хтось
розмовляє вміло.
Не знаю, з ким.
То із народом,
може?
Говорить – то нехай, аби до діла,
йому за все те платять гроші, схоже.

„Від влади я народ
не відокремлю,
їй піклування
про всіх нас властиве.
Геть лозунги!
Плакати геть на землю!
Народ веселий,
ситий
і щасливий”.

Ось вишмаркався
у каварні гучно
мужик, що був
узутий в личаки,
розтер ногами, проказавши звучно:
– Та, мабуть,
брешуть нам оті синки.
Святе Письмо
заповідає строго:

„Народу голос – голос Бога!”
– Ти майже правий, –
десь з кутка далекого
озвавсь юнак
голодний  на тім боці, –
хіба не обдурили декого
ще у
п’ятнадцятому році?

Якщо вже нас
штовхатимуть під кулі,
збагне й останній
бевзь обов’язково,
що, пригадавши
всі часи минулі,
своє сказати
маємо ми слово.

Кажу: був хліб
чорніш
за болі
та голод
невмолимий жер.
Є лозунг:
Геть терор! Доволі!
Союз з СРСР!