50
Чи то Сонька збудила, чи сон - вже не пам’ятаю…
Нагорі ремонтують квартиру и труться миші
під дошками підлоги. Сурма Гавриїла грає
щось із блюзу, а я за тобою, душа, сумую…
Десь я чув, що закоханих відстані роблять ближче,
але як же ж то тяжко!.. На дворі асфальт парує,
щоб завмерти удень, як забутий в боях небіжчик…
На столі залишились руїни торта, що з вишні.
Перемитий увечері посуд собою тішить
вже занедбаний розум… На пам’ять натисли грішні,
одноденні думки про можливість для серця тиші…
Перемовини дохлих політиків знов тривають,
полохливі серця покриваючи як отару
дурноватих вівець… Обіцяють нам шлях до раю
за замизганий лайк на ютубі, де Б-г - примара…
П’ятдесят виглядає яскравіше, ніж раніше…
Щось пишу у камінній… А потім тебе читаю…
День, як день, лен прокинувся я на життя раніше…
Чи то Сонька збудила, чи сон - вже не пам’ятаю…
Свидетельство о публикации №122040101990