Порятуй надiю, квiтень
Проліски росу духмяну п’ють,
Розкривають сонцю чисті душі,
I пусте, що десь гармати б'ють,
Необачні, квітнуть відчайдушно.
Тиша заблукала десь у снах,
Квіти біль у серці не тамують.
Серцем володіють сум і страх…
Що убогу душу бальзамує?
Все минує, якось відболить …
Всупереч війні панує квітень,
Проліски рятує від золи…
Порятуй надію, місяць світлий!
Свидетельство о публикации №122033107706
Щиро дякую тоби, Оля!
Ан Боярский 31.01.2023 13:09 Заявить о нарушении