Думка словом, як нитка, в'язалася,
Зараз в вузлик береться, кошлатиться,
Вискользає із рук і пручається,
Моє серденько тужить все, мається...
Не сплітаються щось візеруночки,
На душі кошенята все шкрябають,
Нитки-слОва - натягнуті струночки,
Грають сумно, сльозами вниз падають...
Посміхатися всеж намагаюся,
Та щось посмішка мОя не радісна,
Наче й сильна я, а спотикаюся,
Все руйнує наш ворог безжалісно...
Знаю, знаю, що то - тимчасово все,
Перемога прийде, знищить плісняву,
Потеплішало вже й вітерець несе
Гарні звісточки нам із піснею.
Стане знов посміхатися сонечко,
Зазвучить навкруги все веснянками,
Знов рядитись синочки та донечки
Стануть стрічками та вишиванками.
А поки ж бо терпімо й воюємо,
А поки лиш сумне тільки пишеться
І звучить лиш мінорними струнами...
З нами Бог! Переможем! Ми зможем все!
31.03.2022 р.
Переможем! Ми зможем все!
© Copyright: Татиана Максимова, 2022
Свидетельство о публикации №122033105853
Свидетельство о публикации №122033105853
Рецензии