Лелека

Вовком виють беззубим сирени
На різні голоси до ранку.
Ой не спиться, ой не спиться,
Ніч безпробудна і вогнями сповнена.
Вибухи та шум у тиші ракет до світанку
Плекала лелека на крилах своїх немовля,
Несла його с погорілої стріхи до неба,
Кру-кру-кру, — в синім небі лунав її плач,
Та хмари незрячі зачиняли очі весняного неба,
Кру-кру-кру, — линув пташиний плач,
Ніби то до людей промовля,
Що почують ту біль, бо немає
А ні батька, ні мати у немовля... Всіх їх забрали,
Людська безрозсудність,
Аморальність й байдужість…
Маріуполь — кру-кру-кру, я біль твою пам'ятаю,
І всіх в лице знаю, спіть спокійно наши мерці,
Ми заплатимо сповна всім нелюдям — ворогам.
Може тоді й я спокійно засну…
І в останню дорогу всіх ангелів забере Микола,
А поки що духи загиблих стогнуть
І вітри холодні ганяють землі навколо,
І в грудях щимить, — не до сна.
Йде  безока з косою брудна війна.
Якщо на мить я забуду про це
Нагадай мені з неба лелека, криком про те —
Кру-кру-кру… дзвони по всіх невинно загиблих, —
Кру-кру-кру…