У цiм краю нарциси розквітають
Та бавять очi пiсля довгоi зими..
Не знала я, що їх промiння жалить
Сльозою, доки не було вiйни.
Тут дуже затишно, та не лунають
Сирен та вибухiв погрозливi сурми.
Не знала я, що тиша теж лякає
Тривогою пiд час вiйни.
Там люди на землi моїй страждають,
Вiдлуння горя чути в цiм краю.
Вiдчула я, як люди людянi бувають,
Надаючи притулок у вiйну.
I тiльки той, хто називався братом,
Не зна жалю , не відчува провини.
Вiн хоче одiбрать життя та хату,
I, взагалi, незламну Украiну.
Але у кожного iз нас своя гармата
До ворога шо влучно достає!
I буде самовитв i багата
Та Україна, до у кожного з нас є!
19.03.2022р.
Я у Н меччин...
© Copyright: Елена Сердюк 3, 2022
Свидетельство о публикации №122032707489
Свидетельство о публикации №122032707489
Рецензии
Родная речь на зло врагам... "Друзья" зафонарели...
Валентин Корнев 30.03.2022 15:43 • Заявить о нарушении
Валентин Корнев 30.03.2022 15:43 • Заявить о нарушении