Я би написав сто віршів,
а тоді іще і сто перший
Я вкопав би сотню стовпів
поміж, що колись і теперішнім
Віднайшов вразливі слова,
що шиплять у крові аж до болю
Не мовчи моя голова,
виривайся серце на волю
Я би перейшов по межі,
лютій, нетримкій, березневій
Наточив сріблені ножі,
щоб вони сліпили у темряві
Показав би те що зберіг,
показав би і те, що втратив
І все те, що ніколи не зміг,
бо ось так научила мати.
Спік би вересневий пиріг,
і усе що не вмію робити
Певно й те, що ніколи б не зміг
Аби все поторішнє забути.
22.03.2022.
Я би написав сто в рш в
© Copyright: Рахний Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122032503795
Свидетельство о публикации №122032503795
Рецензии