Ці соснові безмежні очі,
Що торкаються до небес…
М‘ятно-свіжі, як літні ночі,
Травнистіші за верес.
Що в собі соковитість яблук
Умістили й бескрайній гай.
В них латаття цвіте без ліку,
І болотистий спить розмай.
В них початок і перші бруньки,
В них закоханість весняна,
Полонина й свобода думки,
Давній мох і лісів глибина.
Дивне щастя мене обійняло,
Як побачила очі твої.
Їх мереживні яшми зелені
Стали скарбом єдиним моїм.
24.03.22.
Зелен
© Copyright: Екатерина Руслановна Бойко, 2022
Свидетельство о публикации №122032403306
Свидетельство о публикации №122032403306
Рецензии