***

Валентина Саєнко
Будинків зруйнованих вікна димлять,
А разом із ними життєві надії.
Тут лялька лежить, прикриваючи вії,
Розкидані поспіхом іграшки сплять.
Усе відбулось, як в химерному сні,
Яка для малечі болюча утрата -
Розтрощена в друзки дитяча кімната
І квіти примерзлі в журбі на вікні.
Проблеми підкрались  великі й малі.
Дорослість  завчасно лягла їм на плечі.
До кого здійнять свої руки малечі,
Щоб мир зберегли на стражденній землі?
***
В домах, что разгромлены, окна дымятся,
А вместе с ними, надежды на жизнь.
Здесь кукла лежит, прикрывшая веки,
Игрушки, разбросаны наспех, -  спят.
Все случилось, как в страшном сне,
И для ребёнка какая большая утрата -
Взорвана в клочья детская наша.
Цветы все примёрзли в тоске на окне.
Проблемы подкрались большие и малые,
Взросление  быстро легло им на плечи,
К кому протянуть эти руки ребячьи,
Чтоб мир сберегли на  страждущей земле?