Святi жайворонки

...Ой рани пекучі і серце болить,
а я тут літаю, мов птиця крилата,
у стогоні тяжкім, у сльозах мій путь...
А вам, мої діти, та бід цих не знати...

Не понад степами, де колос дзвенить,
налитий неспинним промінням у зернах,
та понад степами душа полетить,
Господньої ласки в любові проміннях...

...А тут лютий холод, та серед зими,
крилам жайворонків прогнати безсилля,
крилам жайворонків розрізати тьму,
ночі непробудній над Господа сім"ям...

Якщо віри сім"я найменше зерно,
то гори здригнуться і в пропасті кануть,
а тут понад льодом що скреснув давно,
Христос жайворонком в борні непрестанній...

Бо рани Христа возболілись в тобі,
а рани твої кровоточать у Бога,
й над озером сивим летіли в журбі
святі жайворонки звідсіль та в дорогу...

Той путь безначальний, той путь де вінці,
де дух сокрушен бо лиш він Богу жертва,
і вас 40 - ка в злої муки кільці,
сподобив Господь пити з чаші безсмерття...

А ми жайворонки, і плач наш стоїть,
а ви наші славні Отці Православ'я,
і вік торжества у віках зазвучить,
словами пісень що душою лиш склали...

Де слово до слова, там брами гранит,
любові до Господа, віри й натхнення,
і ваш безкінечний у світ наш політ,
святих і всеславних в братерськім єднанні...

І ви, сорок мужніх і славних борців,
де плач кожнодневний, як дух ісполинський,
і нині отут, де злий дух назирці,
за віру, Христа, за народ Християнський...

Й нема ції сили сильніше ні тут,
ні в світі Господнім святім та безмежним,
Дух Свят жайворонком до діток летить,
й до серця припавши, крушить вражі вежі...

Їх кріпость є тлінь, смерть і злоба війни,
та кріпость зітліла і тлінь її сила,
де 40 святих Бога вірних синів,
у Бозі з'єднаних сльозу осушили...

Святії 40 Мучеників  Севастійських ,
моліть Господа за мир, моліть Господа
послати спасіння від тих, хто ненавидить
Бога і йде в Божий світ з ненавистю...