Більше не буде терпимо, в півсили,
Більше не буде все так, як раніше.
Ворог хотів поламати нам крила -
Станем сильніші.
Замість пташиного співу - сирена
Виє, немов божевільного сміх.
Пахне зимою земля полонена,
Стелиться сніг.
Всіх, від старих до зеленої молоді,
Мудра природа взяла під крило.
Тіло й думки зберігаючи в холоді,
Знищує зло.
Тебе благаю я, мати-природо,
Голос мій тихий у полі почуй.
Не віддавай краю рідного вроду
Небо врятуй!
Бачиш, проміння крізь хмари вже сяє
Голос сирени все рідше луна
Перших струмків мелодійно заграє
Срібна струна.
Вітер тепліше в лице засміється,
Сонце загоїть тяжкі почуття.
Крізь снігові кучугури проб'ється
Диво життя...
Врятуй небо!
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122032204612
Свидетельство о публикации №122032204612
Рецензии