Лина Костенко - Судьба

СУДЬБА

Во сне странный базар посетила я:
под небом, на перепутье,
для разных людей,
для щедрых и скряг,
продавали там разные Судьбы.
Одни из них были на взгляд хороши,
другие - бедны, как Миньоны.
Там кто-то судьбу покупал за гроши.
А кто - и за миллионы.
Кто-то там счастьем своим платил.
А кто и совестью тоже.
Кто натуральным платил золотым,
А кто - только внешне похожим.
Там судьбы-гадалки, тасуя дни,
ко всем покупателям жались.
И многие судьбы просились ко мне.
Лишь только одна избегала.
Взглянула в лицо её ясное я,
душой ей глаза приподняла…
– Ты все равно не возьмёшь меня, –
Она неохотно сказала.
- А может возьму?
– Да зачем тебе я? –
спросила с тоскою во взоре, –
жизнью придётся платить за меня.
А я принесу тебе горе.
– Так кто ж ты такая?
Как звать-то тебя?
Стоишь платы такой? Скажи прямо.
– Поэзия – это сестра моя.
А правда людская - мама.
И я её приняла, как закон.
Случилось, что не случалось -
Великое чудо. Окончился сон,
Судьба же со мною осталась.
Судьбу выбирала сама себе.
Теперь, что со мною не станется, –
во мне никаких претензий нет
к Судьбе - к моей избраннице.

ЛИНА КОСТЕНКО
Перевод Дениса Говзича

Доля

Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.

Ліна Костенко

Художник Алексей Курбатов

Далее

Лина Костенко - А жизнь идёт…
http://stihi.ru/2022/03/19/2326