Вирвали з корінням, та не посадили,
Я тримаюсь, Боже, дай же мені сили,
Не закрити серце, не тримати злоби,
Діточок підняти, не забути, хто ми.
Вірю- мир настане, небо буде синє,
Тільки вже волосся та на скронях сиве.
Тільки болить серце-мамо з татом-де ви?
Де домівка ваша-не закрили небо.
Постріли лунають в вас над головою,
Не змогла забрати вас, на жаль, з собою.
Вірю-я вернуся, обійму рідненьких,
Дай же, Боже, сили всім батькам стареньким.
Діточкам-зростати в мирі і любові,
Зафарбую потім посивілі скроні.
Я вернуся
© Copyright: Надежда Житниченко, 2022
Свидетельство о публикации №122031903840
Свидетельство о публикации №122031903840
Рецензии