На радость европейских врагов - стих на укр

Пам'яті Василя Андрійовича 
Симоненка (1935-1963) присвячується
_____________________


НА РАДІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ВОРОГІВ


Небоги, незавидна й ваша смерть,
Зажадали лише крові та Руїни.
Знов втягли вас у криваву круговерть, -
Нема вам справ до Неньки-України.

Її давно ви продали чужинцям,
Вам заплатили сріблом як-ніяк,
Що кирзаками вмерлих українців,
На вбивствах статки здобували і костях.

Її ґвалтуючи, спалили все вогнем,
Лили ненависть по батьківських хатах,
Розпалили травлю брат на брата
Й без краплі сорому ви пхались у нацбати.

Там руйнували власні пам'ять, тіло, душі,
Дідів з могил піднявши вмерлих та батьків,
Скидали пам'ятники кляті відчайдухи,
На радість ваших європейських ворогів.

Незабаром згинуть у прокльонах
Хазяї, що кинули у кляту цю війну.
Навіть ваша кров на зірках та шевронах
Не змиє сорому, що ляже у труну.

16 березня 2022 р.



На радость европейских врагов
(авторский перевод)

Бедняги, незавидна ваша Смерть,
Вы жаждете лишь крови и Руины*.
В ужасную вас взяли круговерть,
Где дела нет до вашей Украины.

Давно ее продали чужакам,
Вашу гибель оплатили серебром,
И кирзаками сгинувших ребят,
Все богатства оплатили вы потом.

Насильничая, жгли страну огнем,
Плодя лишь ненависть в отцовских хатах,
Гнилым всех ненавидели нутром,
Бессовестно идя служить в нацбаты.

И поднимая предков из могил,
Калечили вам тело, память, души.
Перед врагом скакали**, что есть сил,
Боролись с нами, памятники руша.

Хозяева, что разожгли войну,
Надолго упокоятся в проклятьях,
Горит стыдом у памяти в плену
Чернея кровь у вечности в объятьях.

30 марта 2022 г.


* Руина (укр. Руїна) - период в истории Украины (и Войска Запорожского) между 1657 и 1687 годами, фактически являвшийся гражданской войной.

** «Кто не скачет, тот москаль» (укр. «Хто не скаче, той москаль») - речёвка, получившая распространение на Украине в конце 2013 - начале 2014 года среди участников Евромайдана.



_____________________


НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Василь Андрійович Симоненко
(1935 - 1963)

Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли - там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, -
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте - ще не вмерла Україна
І не умре!...

18.10.1959



Джерело: Бібліотека школяра.
Поезія. К., "Наукова думка", 1998.