То не наша вiйна...

То не наша війна, то війна двох титанів:
Перший - світла добро, другий - гнівнеє зло.
Все ніяк не вгамується братушка Каїн.
В кошик свій він поклав наші Крим і ОРДЛО.

Апетит його виріс і він замахнувся
Підкорити країну, родину мою.
Але тут він своїм же "добром" поперхнувся
І до краху привів він державу свою.

У жорстокій війні гинуть юні солдати.
Мирний люд у полоні страху від "касет".
І гіркими слізьми умивається мати.
Розривається небо під вибух ракет

І на Захід із дітьми ідуть ешелони.
Звірствам недолюдини немає кінця.
Піднімають на бій всіх стривожені дзвони
І в єдинім пориві в нас б'ються серця.

То не наша війна, то війна двох титанів,
Що в двобої із Неба на Землю зійшли.
Перший то є добро. Другий - зло з поля брані.
І вони на нівець нашу дружбу звели.

Вщент розбилась вона. Розлетівшись на друзки,
Залишила нам сльози і біль матерів.
Тільки "мати" літають з ракетами "руських"
І за курсом "належним" ідуть кораблі.

Щиро віримо ми - Перемога за нами!
Не зламається дух, не загине в імлі.
І не знести наш стяг ніякими вітрами.
Ми відстоїмо волю і мир на Землі!