Боже, як душа болить за всих;
Як щемить у грудях моє серце;
Збережи, Господь дітей малих,
Бо дитинство їх на шмаття рветься;
Боляче дивитися на все...
Нащо все це нам; За що;Навіщо;..
Л'ються сльози матерів дощем,
Який біль це;.. Мабуть, найсильніший..
Нема слів таких на всій Землі,
Аби пекло в серці передати,
Коли бачить сина у труні
Та кляне війну нещасна мати,
Тулиться щокою до лиця,
Руки виціловує сльозами...
І нема біді, нема кінця,
Бо вона з'їдатиме роками.
Біднії бабусі й дідусі,
Що прийшлося всим вам пережити;
Настраждалися ще з малку ви усі...
Дбали, щоб були засливі діти,
А тепер ховатись біжете
У сирий підвал ,що коло хати...
На руках онуки...То святе;
Їм ще жити, мріяти, кохати...
Серце розривається за всих,
Ночи у думках мої минають...
Боже, збережи дітей малих,
І нехай вони війни не знають;..
Тетяна Мішина
Боже, як душа болить за всих
© Copyright: Танюша Мишина, 2022
Свидетельство о публикации №122031503509
Свидетельство о публикации №122031503509
Рецензии