Холодні березневі ночі,
в підвалі шепіт хлопченяти
про те, що їсти дуже хоче
і що боїться засинати...
А мама малюку шепоче,
мовляв, діждемось, сину, ранку
і все, що він лишень захоче,-
вона зготує до сніданку.
Сльозинки падають додолу,
у горлі шкрябає, бо сухо.
Малюк погоджується кволо,
для сперечань - ні сил, ні духу.
Учора ж слухав він те саме
і позавчора, і раніше...
Напевно, забуває мама,-
їй з кожним ранком гірше й гірше.
Тож обнялись й заснули двоє
і вже зі сну - у Царство Боже...
Щонайновіша в світі зброя
голодну смерть не переможе.
Хлоп'я та мама в Бога нині
Господнього благають Сина:
щоб кожну захистить дитину
хай допоможе Україні!
Синок та мама
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122031408228
Свидетельство о публикации №122031408228
Рецензии