Мрiя

Синім птахом в небо
Линула до тебе
Мрія моя.

І лунали дзвони:
За нові кордони
Билась земля.

Ледь сіяли зорі,
Відбивались в морі
Голосом хвиль.

А мені не спалось,
І ще залишалась
Тисяча миль...

На душі самотній
В темряві польотній
Ліній вогню

Смута закрадалась.
І мені здавалось:
Нич не зміню.

Ніби таємниця,
Північна столиця
Вкрила слова.

І між нами знову,
Хоч і тимчасово –
Ніч і Нева.

Тут не чутно грому
Від аеродрому,
Зблиску нема.

Тільки серце било:
Місто оточила
Довга зима.

Літаки великі,
Смуги, ниви, ріки,
Обрій в вікні –

Ти їх так любила,
А тепер горіла
Мрія в вогні.

Може, так і краще...
Їхнім стане наше
Чи навпаки –

Все одно жалкую,
Бо мені бракує
Поруч руки.

Завтра нам пророчить
Або білі ночі,
Або дощі.

Тільки все те всує,
Бо вже не тамує
Сум на душі.

Я скажу, що можна,
Най хвилина кожна –
Волі ціна,

Живемо далеко,
Віримо в безпеку.
Де же вона?

Як раз і назавжди
Складемо насправді
Всі голоси,

Наша мрія мирна
Подолає вірно
Хмурі часи.

Тож мене над раном
Кличе океаном,
Голосом хвиль.

Ми тепер востаннє
Зазнаєм прощання
В тисячі миль.

Звільниться для тебе
Волошкове небо
З низки оман.

І фатою Мрії
У житті розвіє
Вічний туман.