Я змалку прагнув до зірок,
Ночами в небо задивлявся,
У вирії стрімких думок
Сміливцем стати намагався.
Жадав не бути, як усі,
Зустріти ранок на орбіті,
Побачити в усій красі
Яскраве Сонце у зеніті.
Кортіло в Космос знов і знов –
Відчути тіла невагомість…
Колись за будь-яких умов
Планет збагнути загадковість.
Дізнатися, ми не одні
У цьому Всесвіті просторім…
Хоч наші погляди земні,
Ми - неосяжні, наче море.
Ми здатні більше досягти,
Тендітну Землю не вбивати.
Адже незвідані Світи
Не все спроможні вибачати.
23.02.2020.
До зiрок
© Copyright: Сергей Дроботенко, 2022
Свидетельство о публикации №122031208314
Свидетельство о публикации №122031208314
Рецензии