Спілкуємось більше, хоч бачимось рідше.
Тримаймося разом, рука у руці,
Без сумніву, друзі! Долаємо відчай,
І гадки примарні, що буде в кінці.
Давай поговоримо ще хоч хвилину,
Скажи пару слів, як і де ти тепер.
Стискаю мобільний і подумки лину
До світу джерельних, правдивих люстер -
То дзеркальце, світ мій, то мрійний світанок,
То погляди щирих і теплих очей,
І відступ тривоги, і сонячний ґанок,
Де більше не буде ні сліз, ні смертей.
Давай говорити, і знов говорити,
Ділити на всіх і думки, й почуття.
Ловити момент, щоб сповна пережити -
До нього назад вже нема вороття.
А далі що буде - туман, невідомість,
У снах - наче хвилями в'ється земля,
Як море у шторм, викривляє свідомість,
І вмить забувається власне ім'я.
А далі - не думай погано, все буде.
Здійсниться все, хоч не одразу - нехай.
Бо поруч з тобою - близькі твої люди,
То єдності сила, то наш рідний край!
Тримаймося!
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122030800745
Свидетельство о публикации №122030800745
Рецензии