Сн г шов з небес

Сніг ішов із небес і тихо додолу він падав.
Ще тихіше, ніж дощ, що теж колись тут шумів.
Він упасти би міг голосними крижинами граду,
Але треба природі, щоб тишею землю покрив.
Тут і так голосять гірким криком залякані люди.
Серед страху у когось надія ще в серці живе.
Всюди уламків слід, що ще вчора служили спорудами
Для блукаючих душ і для рани, що не заживе.
Кожен відповідь дасть за учинені совістю вчинки,
Хоча помилково здається що карми нема.
І за примусу слід, і за кожну пролиту сльозинку
По сансарі за все людина заплатить сама .
Іще тішиться той, хто себе назива всемогутнім-
Серед нас ще ніхто не отримав сяючий німб
Та продовжують вищі мужі катувати  присутніх,
Потішаючись так, мов земля це їх вічний дім.
Снігу тала вода в спраглу землю
Стікає струмками,
Напуваючи ріки, давши силу насінню рости.
Із весною усе проростає з зерна пуп'янками
І збиратимуть довго на боях полів маку квітки...