Чи ніч пуста, чи ранок повний
думками про минулі дні…
Вони нагадують мені
нитки з палаючою вовни,
які мотає мозок мій
в клубок неспокою за людство…
А навкруги - війни паскудство
і трупи спалених росій,
що так бездумно приплелися
у наші сіни… Серце б’є
по ребрам… Сонечко моє
ще бачить сни у світлих висях
і дух мій ніжно зігріва
своїм тихеньким:
- «Я жива…»
Сонет
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122030601201
Свидетельство о публикации №122030601201
Рецензии
