Будуй собор душі своєї,
Хоч наяву, хоч уві сні,
Надії поливай лілеї
Сльозами щастя навесні.
Будуй! Над Тихим океаном
Чи у глибинах Петри ти,
Твої слова - вже не омана,
А віри й стійкості мости.
Будуй! Твоїх наївних креслень
Недоля й доля знають ритм,
І знову хай краса воскресне,
І знову серце хай тремтить.
В тобі - знання містерій світу,
В тобі - симфонія добра,
І сила осяйного вітру,
І чиста, праведна весна.
*За мотивами романів Павла Загребельного
Собор
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122030405749
Свидетельство о публикации №122030405749
Рецензии