Я буду смакувати смуток,
Затягувати, як цигарковий дим.
Покірно буду волочити пута
Своїх холодних літ і теплих зим.
Я вип'ю смуток до прозорої печалі,
До дна спорожненої склянки.
І в смутково-отрутному запалі
Стрічатиму свої холодні ранки.
Підступить післясмуткове сьгодні -
Минуле знов оточить тісним колом...
Нехай поглине смуток цей безодня,
Нехай він не повернеться ніколи.
Смуток
© Copyright: Елена Расновская, 2022
Свидетельство о публикации №122030400500
Свидетельство о публикации №122030400500
Рецензии