На Саур горе

На Саур горі.

На самій висоті Саур гори,
Димів гайочок над горою,
Земля горіла під ногами.
Нас залишалось тільки троє,
Вже багатьох не було з нами.
Вітчизни матінки солдати
Заснули в темряві навіки.
Ми захищали рідні хати,
Навіки їх закрити віки.

У донбаського селища,
На самій висоті Саур гори,
Диміло тільки попелище,
А з ним і зірки в неба висоті.
Світилась вогником ракета,
Обличчя наші теж горіли.
Горіла вся земля планета,
А в нас, одначе, були сили.

Ніхто ніколи не забуде,
Атаки безперервні ті наці.
Повинен кожен захищати,
Країну нашу від фашистів.
Над нами літаки кружляли,
І наче вдень, їх було видно.
Міцніше тільки ми дружили
Нам дорога Вітчизна рідна.

І як би важко не бувало,
Тут вірний кожен своїй мрії.
Ми йшли свої відкрив забрала
Героями ми стали в дії .
Мені всі часто сняться хлопці,
У того самого селища
Там, на донбаській висоті.
Там, де диміло попелище.

Землянка наша в три накату,
Сосна, згорілая над нею.
То селище, згорілі хати,
Пишаюсь пам;яттю своєю.
Я ніби знову разом з ними,
Там, на донбаській висоті.
Там, де горіло під ногами,
Де сплять найкращі друзі у житті.