Смаглявка

Смаглявка.

Якось в зиму, на світанку,
Заглянув в сусідній сад,
Там смуглянка українка
Вийшла в хаты палісад.
Червонію та бліднію,
Мовить я не знаю як.
Вітер тихо навіває:
Не губи себе козак

Клен мовчазний, безголосий,
Я закоханий в дівча,
Клен мовчазний, безголосий,
Це в душі горить свіча.

Клен мовчазний, безголосий,
Я закоханий в дівча,
Клен мовчазний, безголосий,
Це в душі горить свіча.

А смаглявка українка,
Відповіла мені в лад:
Вранці, рано, на світанку,
Теж візьму я автомат.
Нині рано на Донбасі,
Всі збираються в загін.
В бій підемо на нацистів
Найсильнішим ураганом.

Клен мовчазний, безголосий,
Я закоханий в дівча,
Клен мовчазний, безголосий,
Це в душі горить свіча.

Клен мовчазний, безголосий,
Я закоханий в дівча,
Клен мовчазний, безголосий,
Це в душі горить свіча.

І смаглявка українка,
Лісом стежкою пішла,
Не сказала мені зранку,
Та собою не взяла.
Свою дівчину смаглявку,
Виглядав ночами я.
Стрів свою я українку.
Поруч дівчина моя.

Клен мовчазний, безголосий,
Я закоханий в дівча,
Клен мовчазний, безголосий,
Це в душі горить свіча.

Клен мовчазний, безголосий,
Я закоханий в дівча,
Клен мовчазний, безголосий,
Це в душі горить свіча.