Не заболить же серце враже

Бліц-кріг в будиночку овальнім...
Ти знав, озлоблений Тарас,
Яку історію безжальну
Отам змайстровано для нас?

Міста в руїнах, люди вбиті
За печенинку й п'ятака.
Немає гіршого на світі,
Як брат вбиває козака.

Чи ж бачиш ти, як люд вбивають?
Як би ж,Тарасе, ти воскрес...
Не москалі з гармат стрілляють
І бомби кидають з небес.

Європа грається з панами,
Зібравши в військо різний збрід
І підло хлопськими руками
Винищує простий нарід.

Вони там мислять всі убого,
І головна - одна із тем:
Чим менш населення простого,
То в стільки ж менше і проблем.

Не заболить же серце враже.
Вбива людей нова орда.
Горить Донбасс, а Меркель каже:
"Хіба для нас то є біда?"

Вона своїх котів жаліє!
Луганськ у крові? Та не жаль!
Ото туди ввести нас мріють,
Де втроє скручена мораль?

В країні не одна лахудра
Вже паутиннячко пряде.
Як би ж ти знав, Тарас немудрий,
До чого злість твоя веде...

То, може, ти зробив промашку
В сміливих закликах отих?
Терпіть чужинця дуже тяжко,
В сто раз же тяжче - від своїх!

Війна вже в кожній хаті грима,
Бо хтось когось поубивав.
Як би ж ти бачив це очима,
То може б й зовсім не писав...
              2014г. Луганск.