Беспрерывно Из М. Метелецкой

     Бродит выхлоп последнего духа
     Одержимых, будителей, их...
     Но не внемлют народы, нет слуха
     Нет пророков для них, ни святых…
          Оксана Забужко

Внутри всё плачет жизни утро...
То одиночество зимой.
И оглушительно как будто
К весне стремление со мной?

Вот сонный цокот по брусчатке,
Вплетает в шёпот темноты
Прошедшей жизни отпечатки –
Седой мой возраст и мечты…

Решая жизни теоремы,
Печалится моя душа.
Былая нежность уж не тема.
Всё будни серые вершат.

Молчанье – боль, молиться – хуже…
Пишу стихи, то сердцу нужно.

Без упину...
Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2022/01/24/4653

"Бродить вихлоп останнього духу
      Одержимців, будителів , тих...
      Тільки людство давно вже не слуха
      Ні пророків своїх, ні святих"...
          Оксана Забужко

А внутрішня - дитинність плаче...
В кімнаті - зимна самота...
Стає оглушливою наче б
Вже найвесняніша мета?

Десь сонно цокає бруківка
І в шепіт темряви впліта
Життя стареньку кіноплівку -
Мої похилії літа...

В них, розв'язавши теореми,
Сумує осторонь душа,
Давно забувши ніжність трему,
Буденність сіру залиша....

Мовчати - біль...Молитись - гірше...
Ось без упину - пишу вірші...