Що, занюханий мінський братино?!.
Ти ж ще вчора нам клявся, що свій!
Що не встрелиш по-підлому в спину…
Що чесніший за руських повій…
Ти ж божився, що щирий зі мною,
і ніколи - ніколи, сцикло! -
не направиш смертельную зброю
на просте українське село…
Ти ж, паскуда, кидався в обійми,
а насправді мі лезо встромляв
за огидні кремлівськії прийми
і пакунок дешевих халяв…
Ти своє дров‘яне «Буратіно»
нам завозив, бо жерти хотів,
а тепер ти забаг на коліна
заломати південних братів?!..
Що ж, мудило, лови головиці
і в болотах Полісся тони,
доки я із своєї бійниці
краю межі цієї війни…
Колишньому родичу
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122022504864
Свидетельство о публикации №122022504864
Рецензии