Балада про Зм ний

У Чорному морі є острів скелястий.
Малесенька смужка твоєі землі.
Так  схожий чомусь він на вільного  птаха,
Що крила в польоті розправив свої.

Просолені морем,  сповиті вітрами,
Гартовані скелі - для когось це дім.
Лиш птахи і люди - серця полум'яні-
Знаходять  надійний притулок на нім.

Тут сонце встає і сідає у море,
Тут воля, тут простір, безмежна краса.
Тринадцять  борців, ці тринадцять героів
Надійно боронять свої небеса.

Тут мужність і витримка в скелі вростають,
Для сумнівів місця ніколи нема.
Тринадцять героів завжди захищають
Цю землю. Чи літо, чи знову зима...

Був лютий. Був бій. Вороги налетіли
З сирого болота, з чужих берегів.
Лякали, до зради примусить хотіли
Цих хлопців - ясних соколів...

Та зрощені в волі розправили крила,
Хоч знали: підтримки не жди від своїх,
Стояли на смерть, поки вистачить сили,
Між скель цих холодних, німих.

 У Чорному морі є острів Змііний.
Малесенька смужка землі.
Він схожий  на мертвого вільного  птаха,
Що крила колись ще розправить свої.