Думки насамоті
Ми поспішаємо завжди,
Не помічаючи навколо
Природи неземних картин,
Пташок, що співають нам соло.
Пора зупинити свій біг!
Нам треба нарешті прозріти -
Що дуже короткий наш вік.
Щоб потім про це не жаліти...
На вулиці скоро весна.
Бруньки налились на деревах...
Невже це все знищить війна?
Кому з цього зиск і потреба?
Війна — то є горе для всіх,
Вона не буває без крові.
І це найстрашніший є гріх,
За це буде вирок суворий...
***
Поглянь, вже квітує весна!
Ось квітка, промита росою,
На фоні густесеньких трав
Приваблює погляд красою.
Ранкову росу п’є земля,
Земля моя, що наймиліша.
Сади її, села й поля -
Для мене все це найрідніше.
Де я б не була, не жила -
Моя земля в моєму серці.
І це все не пусті слова -
То спогадів святе озерце...
Думки насамот
© Copyright: Вера Кириченко, 2022
Свидетельство о публикации №122022502407
Свидетельство о публикации №122022502407
Рецензии
Мирного неба Верочка, горькие события последних дней выбивают из колеи, держитесь, не теряйте оптимизма. Надеемся на все лучшее, с трудом заставляю себя работать.
Хочется к вам, ведь с каждым моим приездом все меньше друзей застаю...
Мечтаю о встрече! С уважением, Татьяна
Татьяна Турбина 25.03.2022 00:22 • Заявить о нарушении
Хочется к вам, ведь с каждым моим приездом все меньше друзей застаю...
Мечтаю о встрече! С уважением, Татьяна
Татьяна Турбина 25.03.2022 00:22 • Заявить о нарушении
Ещё к тому же подорожало издание книг, а это мне продлевало жизнь. Всё свалилось в одно мгновенье. Хотя бы всё закончилось скорее, чтоб воцарился мир.
Обнимаю, Вера
Вера Кириченко 25.03.2022 12:18 Заявить о нарушении
Обнимаю, Вера
Вера Кириченко 25.03.2022 12:18 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.