"Прокинься! Не чуєш?" - Лунає усюди,
Багрянцем тривожним горить небокрай.
Машини для вбивств, лише зовні як люди,
У спразі до почестей втратили край.
Із заходу, півночі, з півдня і сходу,
Свистять і гуркочуть, катуючи слух,
Плюндруючи краю козацького вроду.
Та куля не зіб'є нескорений дух.
Нам є, чим пишатись і є, що втрачати.
Тож скоро відчує проклятого син,
Як стане о стать нашу зуби ламати -
Нас менш, та дружніші ми, всі, як один.
Я вірю в вас, люди!.. Мовчання хвилина
Для тих, хто за спокій віддали життя.
Нехай вас у кращому світі зустріне
Любові і щастя палке почуття.
Усіх, тих, хто б'ється, боїться, страждає,
Кому небайдуже, хто зараз кричить -
Душею на відстані всіх обіймаю,
Розкинувши руки у скрутную мить.
Ми всі в однім човні, і духом єдині,
Ми сильний народ, і мета в нас одна.
Відродимось знову ми з крові і глини,
І очі розплющить красуня-весна...
Прокинься!
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122022406130
Свидетельство о публикации №122022406130
Рецензии