Обраниця вiйни, нелюб i вiвтар

   ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ

Війна чомусь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Береться знищить й мову солов’їну,
Для цього план роками він складав.

Вона красива, наче наречена,
Немов дівча в білесенькій фаті,
Хлібами ця земля є золочена,
А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.

Але війна її в обійми взяла,
Вже вісім літ, як сталося таке,
І кулями роки всі цілувала,
Та неньці це – болюче і бридке.

Війна фату на неньку одягнула,
І сукню закривавлену вдягла,
На Україну клята посягнула,
У неньки кров стікає із чола.

Весільний марш вона заграла з градів,
Ще й старостів з собою привела,
Тілами сипле замість зорепадів,
І силоміць веде до вівтаря.

Та славна наречена не дається,
За неї заступається весь світ.
ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕТЬСЯ
Й складе на нім присягу-заповіт!

21.02.2022 р.


© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

          ***

Війна чомусь обрала Україну.
На неї ворог з сходу зазіхнув.
Береться знищить мову солов'їну,
Заліза на кордони натягнув.

В обійми міцно взяв свої жахливі
І вісім років їх не розмика.
Надіється стиснути міцно ними,
Щоб Украна задихнулась, не жила.

В кроваві шати неньку одягнули,
Щей хустку чорну із собою притягли.
На волю і свободу зазіхнули
І гавкають,немов скажені пси.

Як горда наречена і невинна,
Не скориться,не змириться вона.
Бо йти вона ніколи не повинна
Із лютим ворогом своїм до вівтаря.

І скільки Бог дасть сил,буде стояти.
Їй не сташні ні смерть,а ні руїна
І вороги усі- повинні знати,
Що перед ними незалежна УКРАЇНА.

21.02.2022р.


© Стефанія Терпеливець, 2022


    УКРАЇНА І НЕЛЮБ

Війна давно обрала Україну,
Чому ж її сягнула дорогу?
Сягнула й зруйнувала східні стіни.
За що ж вона дісталася врагу?

В обійми взяла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічого враг не хоче зовсім чуть.

Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.

Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стиснули,
І дали пити з чаші полину.

Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голосить ненька, стогне і рида.

Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже.

Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа.

В свої обійми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпалену…
Весіллю цьому щоб прийшов кінець!

Весільний марш вже грає вісім років,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.

Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обранцю,
Пред вівтарем не зігне з ним колін!

21.02.2022 р.


© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022