Вертаюсь до себе
які тільки відають доля та Бог.
Що люди,- бувають і янголи темними,
тим самим Творцю додаЮчи тривог.
Я бачу себе знову птахою віщою,
що з вірою світлою в мудрих очах.
Насправді не стала від когось я вищою,-
лише подолала самотності страх.
Вертаюсь до себе,- провини пробаченні,
від споминів менше у грудях пече... Ще чАсу удосталь, ще будуть побачення
і сильне твоє чоловіче плече.
Бо чари весни поза часом та простором :
із вічності в вічність,- рятунку нема!
А біди і втрати залишаться осторонь,
лишень підглядатимуть й то крадькома.
Свидетельство о публикации №122022208921
Доброго Вам пути, Ева!
Тамара Липатова 28.02.2022 17:31 Заявить о нарушении