Владимир Бордюгов. Волжский трофей. Рус. Бел
Здесь берег гнёздами таращится на воду,
Где, утренней охотой занята,
Взлетает щука, плюхается сходу.
И снова — ели слышный шёпот волн,
И тишина, привычна лишь глухому.
Подрагивает спиннинга карбон,
Чтоб изогнуться в гибкую подкову.
И… гнётся! Дальше душу не томи:
Рыбачий миг срывается на волю,
И силы нет его угомонить,
Когда ладонь сжимается до боли!
И здесь уже катушку не жалей,—
Тяни удачу с острыми зубами!
Виляет изворотливый трофей
Зелёными пятнистыми боками.
Он здесь уже, тащи его, он — твой,
Держи его дрожащими руками…
О, этот миг, — бубновый козырной,
Когда земля уходит под ногами!
Волжскі трафей
Надакучыла гарадская мітусня ўжо надта…
Тут бераг гнёздамі вытарэшчваецца на воду,
Дзе, ранішнім паляваннем занята,
Узлятае шчука, плюхаецца сходу.
І зноў — амаль не чутны шэпат хваль,
І цішыня, нязвыклая глухому слову.
Падрыгвае спінінга карбон нажаль,
Каб выгнуцца ў гнуткую падкову.
І… хіліцца! Далей душу не стамляй:
Рыбацкае імгненне зрываецца на волю,
І сілы няма яго супакоіць у край
Калі далонь сціскаецца да болю!
І тут ужо шпульку не шкадуй,—
Цягні свой поспех з вострымі зубамі!
Віляе вёрткі той трафей, ратуй
Зялёнымі плямістымі бакамі.
Ён тут ужо, цягні яго, ён — твой,
Трымай яго дрыготкімі рукамі…
О, гэта імгненне, — казырнае ў сувой
Калі зямля сыходзіць пад нагамі!
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122022202703
Обнимаю,
Владимир Бордюгов 22.02.2022 16:19 Заявить о нарушении