Supprime

                *     *     *


Ну, ось і знову видалено все
Таким, як я, безбожником-поетом!..
Терплячці край,  що навіть дах знесе
Французисто-маніжного естета!..

Все лютий зніс, неначе з пліч гора,
Мости спаливши, в зміну рамків стилю...
Бо в епізодах тим доступна гра,
Кого колись давно недохрестили
Морози Водохреща, мон амі,
Пардон за мій французький геть невмілий!..
Душа моя, мені цей стиль німий,
Яким рядки вже майже онімили,   
Шиплять і шепелявлять роль без слів:
Мені хай "їсти подано" лишилось!..
Якого біса знову я приплів
До тебе те, що в серці не вмістилось?..
Не зовсім зрозуміло це, ма шер!.. 
Де ж відповідь?.. З манерами не вийшло?..
Тебе смішила п'єса Бомарше?..
Так Бомарше за Бога і не вище,
Комедіант, і лише...  Розміняв
Талант на стиль  мережив якнайдовших...
Мене стравила в День народження,
В собі до снігу схильності знайшовши,
Й до холоду...   У келихи зiллєм
Всю рештку днів, чий смак усе терпкіше,
Ма шер амі, що в лютому доп'єм...
Він в крижаних уламках нас допише...

На сітці тріщин шкульний зимостиль
Життя обріже лезами безслів'я...
Останній вірш завиє в заметіль
І в лід стече болючим білокрів'ям...


                *    *    *



               
                / 02.02.2025 р. /












              * Натхнення частково від вірша Л.Ліболєва "Кушать подано" , вільний переклад з російської