Війна чомусь обрала Україну.
А може ворог то її обрав?
Береться знищить й мову солов’їну,
Для цього план роками він складав.
Вона красива, наче наречена,
Немов дівча в білесенькій фаті,
Хлібами ця земля є золочена,
А мова, герб, і гімн, і стяг – святі.
Але війна її в обійми взяла,
Вже вісім літ, як сталося таке,
І кулями роки всі цілувала,
Та неньці це – болюче і бридке.
Війна фату на неньку одягнула,
І сукню закривавлену вдягла,
На Україну клята посягнула,
У неньки кров стікає із чола.
Весільний марш вона заграла з градів,
Ще й старостів з собою привела,
Тілами сипле замість зорепадів,
І силоміць веде до вівтаря.
Та славна наречена не дається,
За неї заступається весь світ.
ДО ВІВТАРЯ ІЗ МИРОМ ЛИШ ПРОЙДЕТЬСЯ
Й складе на нім присягу-заповіт!
21.02.2022 р.
Обраниця вiйни
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2022
Свидетельство о публикации №122022105162
Свидетельство о публикации №122022105162
Рецензии